21 французька приголосна та їх вимова

Французькі приголосні іноді мовчать. В інших випадках вони промовляються. Іноді вони вимовляються "м'яко", а іноді — "твердо".

Як бачите, існують певні правила, які допоможуть вам зрозуміти поведінку французьких приголосних. Давайте розглянемо їх.

Як поводяться французькі приголосні в словах, від B до Z

Спробуйте проговорити французький алфавіт:

A, B, C, D, E, F, G, H, I, J, K, L, M, N, O, P, Q, R, S, T, U, V, W, X, Y, Z

Потім зробіть це знову — але цього разу вилучіть всі голосні, окрім Y. Voilà! (Ось так!) Тепер у вас є список французьких приголосних:

B, C, D, F, G, H, J, K, L, M, N, P, Q, R, S, T, V, W, X, Y, Z

Хоча й спокусливо розглядати ці приголосні в строгому алфавітному порядку, деякі з них поводяться дуже схоже — ледь змінюються, стають німими або поглинаються назалізованими голосними. Тому ми розглянемо деякі з них групами, виходячи з їх поведінки. (Деякі з них з'являться більше одного разу.)

Оскільки кілька з цих французьких приголосних можуть утворювати більше одного звуку, ми використаємо Міжнародний фонетичний алфавіт (IPA), щоб точно визначити конкретні звуки в певних контекстах. Французький IPA має однозначну відповідність — один звук на одну літеру.

Просто натисніть на будь-який з французьких прикладів слів, щоб почути, як носії мови вимовляють відповідні приголосні.

Прості французькі приголосні

Ці приголосні зазвичай не роблять нічого хитрого — принаймні, не на початку чи в середині французьких слів.

B і K можуть бути німими в кінці деяких слів; ми поговоримо про це детальніше трохи пізніше.

• B — Вимовляється подібно до англійської, але з більш напруженою позицією губ. Звучить послідовно як [b] у словах belle (краса), bête (звір) і сотнях інших.

• D — Ця приголосна майже завжди вимовляється як [d], як у d’accord (гаразд) або dinde (індичка). Кінцеве D може звучати як [t], коли за ним йде слово, що починається з голосного звуку, як у le grand homme (велика людина).

• F — Ця літера просто звучить як [f], чи вона одина в словах на кшталт frère (брат), чи подвоєна в словах як efficace (ефективний).

• J — Зазвичай вимовляється зі звуком [ʒ], як у jupe (спідниця); вимовляється як [dʒ] у деяких запозиченнях, наприклад job (робота).

• K — Використовується для запозичень, таких як kiffer (подобатися), kimono та kiwi. Вимовляється як [k] майже так само, як в англійській, але знову ж таки з більш напруженим положенням губ.

• V — Зберігає той самий простий звук [v], чи використовується у словах як vous (ви [формально/множина]), victoire (перемога), savoir (знати) чи vedette (знаменитість).

Іноді німі кінцеві приголосні

Французька мова добре відома — а іноді й боїться її через це — своїм набором німих кінцевих приголосних.

Явище, відоме як зв'язок (liaison), часто визначає, чи кінцева приголосна є німою, чи вимовляється вголос.

B, C, F, K рідко бувають німими, тоді як D, M, N, P, R, S, T, X та Z часто бувають. Ми розглянемо деякі з них детальніше.

Приголосні-хамелеони

Ці літери змінюють свій звук залежно від кількох різних факторів. У багатьох випадках те, як звучать ці приголосні, залежить від літер, які стоять після них.

Французькі голосні, зокрема, впливають на вимову приголосних. Певні приголосні вимовляються "твердо", коли стоять перед голосними A, O або U. І навпаки, ті самі приголосні вимовляються "м'яко", коли стоять перед голосними E, I або Y.

М'яке C

Коли стоїть поряд з E, I або Y, французьке C утворює м'який звук [s], по суті звучачи як англійське S. Наприклад, у слові silence (тиша) C звучить так само, як S на початку слова. Подумайте також про слова на кшталт cible (ціль), cendre (попіл) та cyberattaque (кібератака).

Тверде C

У словах на кшталт sucre (цукор), facteur (листоноша), cri (крик) та crypte (склеп) ви побачите, що C, за яким безпосередньо йде приголосна, звучатиме "твердо" як [k] — навіть якщо наступна голосна зазвичай давала б C м'який звук [s].

Голосні A, O або U, поставлені безпосередньо після літери C, також нададуть їй твердий звук. Ви почуєте це у словах café (кава), cou (шия) та cuvette (таз).

Ç (C з седилем)

Французьке C — єдина повноцінна французька приголосна, яка іноді має діакритичний знак: cédille (седиль).

Це більше ніж "душа" — це наче вандейкова борода або повноцінна цапина борідка. І вона могутня, пом'якшуючи французьке C, щоб воно звучало як S у словах, де в іншому випадку воно звучало б як K: ça (це), français (французька мова), garçon (хлопчик), commençons ([ми] починаємо) та reçu (отриманий).

C + H

Звук C також може змінюватися, коли він поєднується з H. Комбінація CH у французькій зазвичай утворює звук "ш" [ʃ], як у словах château (замок), charbon (вугілля), relâché (вільний) або revanche (помста).

Є виняток із цього правила, і він дуже схожий на явище в англійській: у деяких запозиченнях з грецької мови CH — зазвичай на початку слова — вимовлятиметься як [k]: chronomètre (хронометр), charisme (харизма), Christ (Христос) та chlore (хлор).

Однак в інших грецьких запозиченнях — таких як chimie (хімія), charité (благодійність) та chimérique (марнославний) — комбінація CH вимовляється як [ʃ], так само, як у більшості французьких слів з CH.

Тверде G

Твердий звук G [g] у французьких словах, таких як gâteau (торт), gonflé (надутий) або guerre (війна), утворюється, коли G безпосередньо передує A, O або U.

Це схоже на твердий G в англійських словах, таких як "golf" і "gap". Знову ж таки, положення губ при вимові твердого G у французькій буде більш напруженим.

М'яке G

G, за яким йде E, I або Y, буде м'яким, зі звуком [ʒ], схожим на французьке J. Подумайте про слова gentil (милий), ange (ангел), angine (ангіна) та gym (спортзал).

G + N

Комбінація GN у французькій майже завжди зустрічається в середині слів.

У словах на кшталт gagnable (переможний), ignoble (огидний) і, звичайно, champagne, сполучення GN утворює звук [ɲ]. Він дуже нагадує комбінацію GN у слові "лазанья", яке англійська запозичила з італійської.

Є кілька винятків із цього правила вимови. Наприклад, у ignition (запалювання) та agnosticisme (агностицизм) G та N вимовляються окремо, причому G вимовляється твердо, як [g].

H

Французька H — особливо сором'язлива приголосна, стаючи чутною лише в комбінації CH. Вважається приголосною, коли "аспірована" — хоча насправді все одно не вимовляється — H розглядається як голосна, коли "нема". H часто є аспірованою в запозиченнях.

Наприклад, hauteur (висота) та haut (високий) починаються з аспірованої H. Обидва ці слова прийшли у французьку мову як запозичення з франкської, германської мови. Оскільки H вимовлялася у франкському варіанті цих слів, H у французькому варіанті — хоча й не чутна — розглядається як будь-яка інша приголосна.

Як результат, hauteur з певним артиклем — це la hauteur (а не "l'hauteur"). Порівняйте це з l'homme (людина) або l'hôtel (готель), іменниками, які починаються з H muet (німої).

Інші приклади H як приголосної — la haine (ненависть) та la hâte (поспіх).

L

L зазвичай вимовляється як [l], коли воно одина, як у слові liste (список) або laine (вовна).

Подвійне L

Коли воно подвоєне і знаходиться між I та E, як у словах billet (квиток) або fille (дівчина), LL звучить як [j].

Однак, коли LL знаходиться між E з обох боків, як у elle (вона) — або принаймні з одного боку A або O, як у ballet (балет) та collaborateur (співробітник) — LL вимовляється як [l].

Кінцеве L

Наприкінці слів, таких як bal (бал) та fil (нитка), L зазвичай вимовляється як [l]. Однак у словах із напівголосними, таких як ail (часник) та œil (око), L вимовляється як [j] — що можна прийняти за німе, якщо сказати швидко.

M та N

Приголосні M та N поводяться у французькій мові подібно один до одного.

Початкові M та N

На початку слів M вимовляється як [m], а N — як [n] — незалежно від голосних, що йдуть за ними. Приклади: ma (моя [ж.р.]), mec (хлопець), nature (природа) та nuage (хмара).

Одинарне чи подвійне M або N

Коли вони подвоєні в середині слова, M та N не спричиняють назалізації попередніх голосних. Натомість вони вимовляються схоже на англійські, як у comme (як) або cannelle (кориця).

Є також деякі слова з одинарним M або N посередині, такі як camion (вантажівка) та canard (качка), в яких не відбувається назалізації голосної, і ці приголосні повністю вимовляються. Це тому, що вони знаходяться в окремих складах від попередніх голосних.

Приголосні та назалізовані голосні

M або N у французькій — або навіть MP, NG або NT — іноді можуть спричинити назалізовану (або назальну) голосну. Це означає, що кінцева приголосна вимовляється як вібрація у носі, а не язиком, зубами чи піднебінням. Це часто відбувається в кінці слова чи складу.

Приклади слів з M або MP* після голосної: parfum (парфуми), prénom (ім'я), champ (поле) та camp (табір).

* Слово на кшталт compliqué (складний) є винятком, оскільки M є частиною назалізованої голосної, але P вимовляється як [p]. У цьому випадку це тому, що M та P знаходяться в двох окремих складах, хоча P безпосередньо слідує за M у слові.

Приклади слів з N, NG* або NT* після голосної: bon (добрий), bien (добре), concentration (концентрація), long (довгий), sang (кров), shampooing (шампунь), tant (так багато) та comment (як).

* Частим винятком щодо назалізації кінцевого NG часто є запозичення, такі як camping (кемпінг), shopping (шопінг) та parking (парковка). У цих словах кінцеве NG вимовляється як [ŋ], як у вихідних англійських словах.

Також, якщо NG або NT зустрічаються разом у середині слова, але в окремих складах, G або T вимовлялися б окремо. Слово congrégation (конгрегація) є гарним прикладом такої поведінки, як і cantique (гімн).

P

Французьке P зазвичай вимовляється як [p], як в англійській, наприклад у словах patron (бос), peser (зважувати) та pique-nique (пікнік).

Як і в англійській, PH у французькій звучить як [f], як у словах phrase (речення, фраза).

У деяких словах грецького походження P перед S вимовляється легко. Ви почуєте ледь помітний початковий звук [p] на початку слів, таких як psychologue (психолог), pseudonyme (псевдонім) та psaume (псалом). (У відповідних англійських словах P на початку цих грецьких запозичень німа.)

Французьке P іноді є німим у кінці слова, особливо коли стоїть після M. Є деякі винятки, такі як cap (мис [географічний]).

Q

Французьке Q майже завжди поєднується з U та вимовляється як [k], як у словах qualité (якість), que (що), qui (хто) та quotidien (щоденний).

Іноді комбінація QU може вимовлятися як [kw]. Quad (квадроцикл) є запозиченням з англійської. Воно позначає "квадроцикл" і вимовляється як [kwad] у французькій — майже так само, як в англійській.

Рідко, коли Q зустрічається без U у французькій, він все одно звучить як [k]. Найпоширеніші приклади цього — cinq (п'ять) та coq (півень).

R

Літера R у французькій вимовляється чутно на початку та в середині французьких слів. Ось ті кінцеві R, що стають трохи compliqués (складними).

У іменниках, прикметниках та сполучниках, що закінчуються на –ER, R зазвичай чутний як [ʀ]: hiver (зима), plaisir (задоволення), cher (дорогий), pur (чистий) та car (бо).

Інфінітиви різних типів дієслів підкоряються різним правилам, навіть якщо вони мають схожі закінчення.

І дієслова на -IR, і дієслова на -ER мають інфінітиви, що закінчуються на R. Кінцеве R вимовляється в дієсловах на –IR, таких як finir (закінчувати) та ouvrir (відкривати), але не в дієсловах на –ER, таких як aller (йти) або chanter (співати).

S

На початку слова французьке S звучить майже як англійське, чи воно саме по собі, чи поєднане з іншою приголосною у словах stage (стажування), sceptre (скіпетр) або spacieux (просторий). Те саме справедливо, коли S стоїть перед будь-якою голосною.

Усередині слів французьке S утворює звук [z], коли воно одина — як у poison (отрута) — і звук [s], коли воно подвоєне — як у poisson (риба). (Можу сказати зі свого особистого досвіду, що важливо правильно розрізняти ці два звуки!)

Німе кінцеве S

S часто є німим наприкінці французьких слів, хоча бувають випадки, коли воно вимовляється. Наприклад, S у les (артикль множини) саме по собі німе. Однак перед голосною S вимовлялося б як [z]. Ви можете почути це у les Invalides (паризький меморіальний комплекс, де знаходиться гробниця Наполеона).

T

Вимова літери T у французькій може залежати від її позиції в слові, літер, що оточують її, і навіть чи вона знаходиться в іменнику чи дієслові.

Зазвичай вона звучить як [t] у більшості слів, таких як tarte (тарт). Це справедливо навіть коли вона поєднується з H у словах на кшталт menthe (м'ята).

T з наступним I

Французьке T, коли за ним безпосередньо йде I, може звучати як [sj] у деяких іменниках, таких як patience (терпіння) та natation (плавання).

Однак це не стосується дієслів на -IR у певних формах, таких як sortions ([ми] виходили). Також, якщо перед T стоїть S, як у vestiaire (гардероб), T вимовляється як [t] окремо від I, що слідує за ним.

Німе кінцеве T

T зазвичай німе в самому кінці французького слова, як у sortait ([він/вона] виходив/ла) або bout (кінець).

Якщо за ним йде слово, що починається з голосної, T вимовлятиметься. Наприклад, T у c’est (це) саме по собі німе. Воно вимовлялося б як [t] у фразі c’est un… (це…).

Кінцеве T у деяких словах, таких як but (мета), майже завжди вимовляється — принаймні у Франції. (У Канаді воно може бути німим.)

W

Ви не часто побачите W у французькій. Воно зустрічається в запозиченнях і може звучати як [v] або [w].

У wagon (вагон), наприклад, воно вимовляється як [v] у Франції та Канаді — але як [w] у Бельгії.

X

Французьке X може вимовлятися одним із трьох способів: [ɡz], [ks] або [s].

У exiger (вимагати) та examen (іспит) X звучить як [ɡz].

У словах fax (факс), maximum (максимум) та laxiste (поблажливий), де перед X безпосередньо стоїть A, X вимовляється як [ks].

X у двох дуже поширених словах, dix (десять) та six (шість), звучить як [s].

Y

Так само як і в англійській, Y у французькій може бути як приголосною, так і голосною.

Y саме по собі є прийменником, що означає "там". Як такий, воно вимовляється як голосна, як у фразах on y va (підемо туди) та il y a (є).

На початку слів, таких як yeux (очі), yaourt (йогурт) та yoga (йога), французьке Y розглядається як приголосна та вимовляється як [ˈj].

Z

Z на початку французького слова звучить як [z], майже так само, як в англійській. Наприклад, zèbre (зебра) та zéro (нуль) обидва починаються зі звуку [z].

Однак наприкінці слів Z часто є німим. Подумайте про форму vous (ви [множина/формально]) багатьох дієслів у наказовому способі, як allez (йдіть), avez (маєте) або écoutez (слухайте). Або прислівники, такі як assez (достатньо).

Як практикувати французькі приголосні

Щоб практикувати французькі приголосні так, щоб вони стали для вас другою натурою, ви можете скористатися кількома різними формами медіа та методами навчання.

Практика аудіювання

Початок з практики лише аудіювання французької допоможе вам навчити вухи розпізнавати звуки французьких приголосних. Французька музика в усіх можливих жанрах забезпечує різноманітну практику слухання.

Якщо радіоефір більше до вашого смаку, низка французьких подкастів дасть вам схожий досвід, який також підтримуватиме чутливість ваших вух до звуків французьких приголосних.

Слухайте з відео з субтитрами

Відео з субтитрами дає вам можливість поєднати аудіо з читанням, а також візуальними підказками.

Дивлячись французьке відео з субтитрами, ви можете читати слова, одночасно чуючи їх вимову в контексті. Спостерігайте за обличчями та положенням губ спікерів, щоб побачити, як вони утворюють звуки, які ви чуєте.

Lingflix є хорошим ресурсом для цього. Lingflix бере автентичні відео — такі як музичні кліпи, трейлери фільмів, новини та надихаючі промови — і перетворює їх на персоналізовані уроки вивчення мови. Ви можете спробувати Lingflix безкоштовно протягом 2 тижнів. Відвідайте веб-сайт або завантажте додаток для iOS або Android. P.S. Натисніть тут, щоб скористатися нашою поточною акцією! (Діє до кінця цього місяця.)

Читайте разом з аудіокнигами

Ви також можете спробувати слухати французькі аудіокниги. Крім того, використовуючи такі ресурси, як Spotify та LibriVox, разом із письмовими текстами, ви можете отримати вимову приголосних від носіїв мови для безлічі слів.

Маючи величезний каталог безкоштовних французьких книг з таких сайтів, як Project Gutenberg, у вас будуть години практики читання та аудіювання французьких приголосних.

Писемний диктант

Такі сайти, як Kwiziq та Speechling, надають французькі тексти для письма під час прослуховування. Коли ви закінчите кожну вправу, використовуйте наданий ключ відповідей, щоб оцінити своє розуміння вимови французьких приголосних.

Практика говоріння

Після того, як ви почули звуки французьких приголосних з різних мультимедійних джерел, ви можете застосувати свої знання на практиці кількома способами. Практика французької розмовної мови дозволить вам вимовляти французькі приголосні в контексті, з партнером для спілкування, який може дати вам зворотний зв'язок.

Все ще трохи сором'язливі, щоб вести дискусію французькою? Спробуйте метод "тіні" (shadowing) — це дуже специфічний метод повторення французького аудіо, який змушує вас копіювати почуті нативні звуки приголосних.

Ça y est (ось воно): приголосні від B до Z. Маючи ці правила для приборкання французьких приголосних, ви можете вимовляти французькі слова впевненіше і не загубитися в хаосі приголосної плутанини.